У думках мені, буває,
Як самотній вечорами,
Старі спогади спливають
І несуть мене крилами
У минуле…
Враз згадаю
Світлі радісні хвилини,
Як на тебе споглядаю,
Наче вражена дитина.
Вуст ловив твоїх тремтіння
Кожен погляд, кожне слово,
І взаєморозуміння
Відчував я виняткове.
Щось в тобі різнилось з тими,
Що оточують навколо,
Ти природна вся, без гриму
І напрочуд загадкова.
Таємничість в тобі злита
Разом з ангельським мовчанням,
І водночас ти відкрита
Для простого спілкування.
Ти шануєш мову рідну,
Знаєш звичаї, обряди,
України донька гідна
І талантами багата.
І нехай нас розділяють
Кілометри й місяці,
Та, проте, надію маю,
Що побачу очі ці
Ще не раз, бо, коли бачу,
Відчуваю в собі сили
Жити далі і, неначе,
Виростають в мене крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2010
автор: Олександр Обрій