Ідентично заведеним римам,
Що простують кометами в мозку,
І холодним засніженим зимам
У той час, як безжально я боса.
Спопелілим надіям подібно,
Що слізьми напувають повіки,
Та словам, від яких вже огидно,
Особливо від слова «навіки».
Зафарбовано в тон цитаделі
Посірілих скелястих порогів,
Ідентично порожній пустелі,
Де я кличу на поміч лиш Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2010
автор: Halyna