Через два роки я тебе зустріну...
Хоча ми ще не перейшли на ТИ-
Ти забиратимеш з садочку сина,
за рогом збуджено пищатимуть коти.
Поспішно глянеш на старий годинник,
всміхнешся бабцям,торбами хитнеш.
Через годину в офіс без зупинок-
чекають справи...я чекаю теж.
Простягнута долоня,запитання,
пізніше джаз й міцний зелений чай.
Описуй творчу кризу і старання,
і про родину теж розповідай.
Про те, що син вночі не може спати
і сипле,наче тато, матюки.
Дружина пересолює салати
і не говорить більше про зірки.
А нещодавно в снах гукала німфа
із синіми очима, як у мене.
І лилася із ран холодна лімфа,
довкола танцювали манекени.
Товарищі раптово посивіли
і пиво не дарує прохолоди.
Душа сильніше рветься геть із тіла,
а посмішка чомусь виходить з моди.
Рецензії лежать клеймом на творі,
листи з серцями далі шлють дівчата.
Тусуються нещасні в коридорі-
дружина плаче й рве усі плакати.
Все ті ж маршрути на чолі кресалом,
автографи на стінах, юні МУЗИ.
Минає зустріч, як життя минало-
пора додому,мій шалений ЛУЗЕР!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206093
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.08.2010
автор: Biryuza