Заглядаєш прямо в очі,
Так, неначе про думки
Запитати в мене хочеш,
Погляд довгий і палкий…
Так довірливо дивилась,
Що було не по собі…
«Ти в мені не помилилась», -
Прошепочу я тобі, -
«Не журися, моє сонце».
Ти серйозна і свята,
Наче дивишся з іконки,
І мовчать твої вуста.
Ти хотіла щось сказати,
Та пройде, здається, мить –
Все ж вирішуєш змовчати
(Може й так переболить?...)
Ти, неначе лялька ззовні.
Порожнечу у душі
Я турботою наповню,
Дай лиш знати – не мовчи.
Знай, що ні за яку ціну
Я тебе, близьку і рідну,
Не полишу, не покину,
Бо уваги й ласки гідна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2010
автор: Олександр Обрій