Лягай на стіл, я нагострила скальпель.
Ти не подумай, це я не караю!...
Можливо, там, між крові сотень капель,
Я істини вже точно докопаю.
Лягай на стіл, я вже включила світло
Всі інструменти миляться до руху.
Мабуть, лиш там і тільки точно звідти
Я істину дістану хоч за вуха!
Лягай на стіл. Пробач, нема наркозу,
Та обіцяю, буду дуже ніжно.
Просто не знаю, чи коли ще зможу
Отак тебе побачити наскрізно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204371
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.08.2010
автор: Марічка9