У дизельних тамбурах не чути думок
І сонце ранкове так різко б’є в очі
Впадеш у провалля – цей дим з цигарок,
Лишився в порожніх кишенях ще з ночі
Втрачати контроль та кричати в душі
Пісні, що вкарбовані намертво в пам'ять
І десь розлучатись в світах на межі
Та слайди із неба чіткіші не стануть
Терпкий на відчуття, живеш ти в мені
І вісім символів червоним шаленіють,
Кривавість їх знайде мене й на дні
Мої самотності з тобою кам’яніють
Ефемерна тиша заглушує ноти,
Втікаючи щоками, сльози вже як вода
Пекуча самотність – не певна я хто ти,
Розшаровуєш мене, тепер я – слюда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204336
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 04.08.2010
автор: neverknowsbest