Коливання листків за вікном вже не тішить.
Сонця промінь її душу не гріє давно.
Вона мовчки сидить укупі із тишею.
Знає, їй дочекатися його не дано.
«Він не прийде у ночі гіркої печалі,
Не постукає в шибку тремтливо рукою.
Лиш у згадках моїх стають ближчими далі,
Що навіки-віків роз’єднали з тобою…»
Сліз немає у неї на гарячих щоках -
Повисушував вітер усі “слізогони”
Лише спомин почуттів тих щезне у віках
І всі непереборні ними перепони…
04.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2010
автор: Троянда Пустелі