Накрила нічка землю, оповила
І простягається полями лиш своя
Самотність розкриває крила
Сумного і німого журавля.
Я не витримую потужностей польоту,
Бо у свідомості ламає все своя,
Від бур тікає, зламує вітрила,
Не підпускає близько журавля.
І добре, що на дні, десь в океані
Валяється, та тільки вже моя
Та мрія, що навіки захопила
І зберегла у пам’яті ім’я.
Я вирву з дна і донесу портрет
В новий, ще не прочитаний сонет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2010
автор: Million Dollar Boy