Сьогодні, Сонечко родилось,
стало так тепло і яскраво.
Стать знаменитою судилось.
Батьки щасливі, рідні. Браво!
Анною, Сонечко назвали,
оту веселку гомінку.
І мов світанок зустрічали,
коли приїде по дзвінку.
Вона навчалася відмінно,
І водночас була сумна.
Тож працювала вона плідно,
така була мабуть одна.
Її безмежно люблять друзі,
за її щирість і тепло.
Було б завжди так, в друзів крузі,
Щоб щастя лисом не втекло.
Сталося так, що свічки згасли,
і не співають соловї.
Заплакали з полотен краски.
Стало їй тісно на землі.
Та жити треба, все проходить.
Пройдуть і ті сумні часи.
Ти ж знаєш, коли сонце сходить,
чекай і ранньої роси...
Бо ти гарніша, за всі квіти.
Ти ніжність, вірність і тепло.
Тебе ласкають дерев віти.
Забудь, що серденько пекло.
Нехай проходять, мимо зливи.
Ідуть рясні дощі, нехай.
І Бог добавить, свіжі сили.
Тож будь щасливою, кохай!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2010
автор: tosikosan