Тиша. Ні звуку. Один на один
Серед безлічі непомітних людей.
Рука в руці – немов сплетіння доль.
Тепло чаруюче і сила від долонь.
Очі...Сірі. та ні ж, як небо блакитні,
Бездонні і єдині у цілому світі.
В них зараз біль і невловима туга.
Очі того, найдорожчого, але – друга.
Голос... Низький і навіть хриплуватий
Але ніжний, бо і говорить з
Тією самою ніжністю
Хоча й намагається її приховати.
Людей немає – лише двоє в світі.
О, зупинися мить!
Радію, веселюсь і посміхаюсь –
А серце все ж болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2010
автор: Ardoss