Вона вірила,що щастя їй принесуть на підносі,
на такому рожевому і з яскравими квітами.
Ця віра її, безневинну, живить й рятує досі
та стелеться стежка із снами розбитими.
Вечірні погоні за світлом - нічна депресія,
дзвінки ПСЕВДОдрузям і сльози під ПСЕВДОмузику.
Втішала словами про гідність,дурна прогресія,
а дівчинка в темряву пада свинцевим грузиком.
А я своє щастя тримала в шкатулці з щирістю,
і потім приклала до серця твоїм медальйоном.
Мовчала, обурена власною терпеливістю
і вірила в святість,властиву старим іконам.
Навколо блакить,часом зрада дійсності-
у вічність чекань відлітали мої адресати.
Із щастям всередині,без проявів ніжності-
готовність ділитись чи просто віддати...
Щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202434
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.07.2010
автор: Biryuza