***
Зерно, що впало, край дороги
За мить підбере сатана
І до своєї занесе барлоги
І того плоду вже нема
Так само те, що впало
На каменистий, сухий грунт
Плоду доброго не дало,
Ще між людьми існує бунт.
Ще інші, сіяні між терна -
Це ті, що чули слово,
Але віддача їх мізерна -
Немає плоду знову.
Останні в добру землю впали
І в сотню раз принесли плід -
Старання марно не пропали,
Хоч на чолі з’явився піт.
Цю притчу слухали усі -
У кого є і голова, і вуха, -
Але доступно мило всім
Святого хто приймає Духа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202432
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2010
автор: Пастернак Іван