Йшли по сходам два щастя, дві долі.
Задушевна розмова тривала.
Гомоніли про те і про се.
Перша доля над іншою "ржала"
"Подивися на себе - ти мариш!
У житті не буває любові!
Знаю пристрасть, і дружбу, й байдужість,
А все інше - то сни кольорові.
І шукати щось там, де немає,
То невдячне і безглузде заняття!
Краще жити собі в шкаралупі
І ховати всі власні бажання.
Ти - дурна, ще мала, ще й невдаха,
Зрозумій - егоїстам простіше.
Це чудово - себе лиш любити,
Себе пестити й часто жаліти."
Але інша тут доля озвалась:
"Ти пробач, я не можу мовчати,
Хай в незгоді, хай в бідності. горі,
Але хочу я всеж покохати.
І нехай почуття це розтопче,
Посміється і викинене з серця,
Хай я буду страждати й хворіти,
Але знатиму - серце ще б'ється"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2010
автор: Ardoss