Дочекався і я. Прилетів заповітний літак.
Оголошує диктор... І мила давно зачекалась.
Лише Бог мені свідок, як речі нашвидко складались,
І тікало з грудей моїх серце: так-так, таки-так.
Вмить здалося мені, що заграли десятки фанфар:
Я з розлуки летів, поринаючи в темряву ночі,
Щоби вранішній промінь відбили коханої очі,
Щоб устами відчути любови солодкий нектар,
Щоб злились воєдино слова, і думки, і тіла,
Щоб самотність твоя розлетілася вщент і навіки,
Щоб зозуля тобі накувала ще років без ліку
І щоб в цьому житті ти веселою завжди була.
Геть, розлуко! - скажу. І долоню тримаю в руці.
І, здається, її я не випущу більше ніколи.
Ми щасливі одні. Щасливіших немає довкола.
І так буде завжди!.. Лиш квиток мій в обидва кінці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2010
автор: Salvador