Боїшся власних ти фантазувань,
бо знаєш, творчість – це душі неспокій.
Той, хто живе з відсутністю бажань,
живе щасливо в мушлі сну глибокій.
Пробуджуєшся з безліччю питань...
Чому багато так найкращих років
ти розбазарюєш, залізши в глухомань?
Чому не робиш ти рішучих кроків?
А може маєш порадіти ти,
доля привела тебе сюди,
де не караєшся ти в натовпі нудьгою?..
Та не поставиш голови в куток,
не відіб'єшся від питань й думок,
що в голові твоїй сидять юрбою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199686
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.07.2010
автор: Віктор Ох