З-за обрію вже сонце випливає
І усміх посилає свій землі.
І золотом проміння розсипає,
Розкутує дерева, що у млі.
Природа нашорошує вже вуха,
Хоч солодко дрімає ще в тиші.́
Чарівні, ледь вловимі звуки слуха
Рожевого світання на землі.
У річці віддзеркалюється небо,
А хмарки потонули...Вже на дні.
І буслики, така є в них потреба,
Стояли по коліна у воді.
Журавочка по березі блукала,
Сушила свої мокрі чобітки...
А лебеді над річкой пропливали.
Від крику розгойдалися хвильки.
Журились верби тихо над водою,
А вітер їм розчісував косу.
Тополі, умиваючись росою,
Боялися порушить цю красу...
Та смуток у повітрі вже літає
І в серці поселяється моїм,
Бо день осінній скоро завітає
Й стривожить душу золотом своїм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2010
автор: Н-А-Д-І-Я