Так люблю дивитися в небо,
я заздрю його свободі.
Воно наче спис руйнує,
всі кривди в його долі.
Стирає його невдачі,
фатальні та хибні кроки,
немов талісман удачі
пульсує в гарячій крові.
Дарує життю сенсу,
початок сміливим надіям,
так хочу я ту свободу,
вже стільки про неї мрію.
Бо з нею зникають проблеми,
втрачають свого змісту,
лишається тільки небо,
блакитне, чудове, чисте
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196805
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.06.2010
автор: Anianka