Дивлюсь на світ із вільної тюрми,
Питаю: "Чи таке можливо, пане,
Що не лишивши Україну ні на мить,
За нею ностальгуєш, мов вигнанець?"
Покинув я мрійливі береги,
По морю йду бурхливому майданів.
А поруч: до своїх, либонь, могил
Крокують міліонами прочани.
Народ чи чернь? Свобода чи психоз?
Зарюмсане серденько дотикай, гнів!
Не може жити наркоман без нових доз,
А ми – без шоу від політиканів.
Коли ж з'єднаємося у труді
І станемо не стадом, а народом,
Зберіться всі у наш батьківський дім,
Й вигнанця пригадайте при нагоді.
7. 09. 2009.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196540
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2010
автор: Ігор Бринцев