Карбувалося слово віками,
Йшло крізь простір і шум століть.
Йшло до сина, до батька і мами,
То ж плекайте його і любіть.
В нім значущість й буденність скрита,
В нім живе таємниця людська.
Слово рідне – життя мого виток,
Моя совість і думка моя.
Ми без мови і дня не живемо,
Бо немає без слова життя.
З ним і смуток, і радість несемо,
З ним крокуємо до майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196173
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.06.2010
автор: Євгенія