Вполоню час по власній волі,
Яскравими нитками наших снів.
Його рука в моїй долоні,
І крок. Ще крок, туди до гір.
Де воля птицею літає,
Дарує щастя кожна мить.
Й Говерла нам затрембітає,
Чарівна пісня в серці зазвучить.
Я ворожитиму словами,
А ти мовчанням втопиш тишину.
Ще довго маки маритимуть нами,
За щастя мить, хай хоч й одну.
Й не знаю я чи повториться?
Чи начаклуємо ще щось нове?
А зараз я є вольна птиця,
Яка тебе, як неба жде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2010
автор: Вольна Птиця