І знову пропустив. Бракує вічно часу,
Затримати твій погляд на вечір у руках,
Що душу обпікає, – душі немає спасу!.. –
Я знову пропустив, що є в твоїх думках.
А ти усе чекаєш. А я все поспішаю,
Ні крихти відпочинку, ні крапельки жалю
І вкотре – без різниці! – ці вияви лишаю,
Притім не розумію, що сам себе палю…
А ти іще хвалиш. Мене! – і без покори
Усе-одно поета підносиш, мов святе…
О ні, це не вірші – математичні твори,
Де царить тільки розум, а ще, можливо, те
Що зовсім не поет. Я відтінь егоїста! –
Який і вірші прагне на вічність обректи…
Ти вірно полюбила простого романіста,
Який, на жаль, не може любити так, як ти…
31.05.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2010
автор: Богдан Стасюк