Першою була кава. Її запах чарував мене. Вона була гірка, як життя... Кориця додавала їй своєї неповторності. Я люблю каву.
В той день падав дощ. Я була вдома сама. Сиділа на підвіконні і пила каву. Мій біль і мій жаль - це осад кави... Але він розчинився у гарячій воді. Я думала про тебе. Про твій твій загадковий погляд, про твоє чорне волосся, про твою усмішку, від якої у мене мурашки по шкірі... Я думала про твою недосяжність... Ех,чому кава така гірка? Мабуть,тому,що життя таке... Життя б стало солодким, якби ти був поруч. Надворі б усміхалось сонце посеред грози. Все було б тільки нашим... Кава буде солодкою...
Першою була кава...
28.04.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195564
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.06.2010
автор: Роксана Мрія