У сільській хатині
Мирно розмовляли
Свекруха і свекор
Та невістка Галя.
Свекруха щаслива,
Мовила радушно,
- Все у нас красиво
І живемо дружно.
Тільки от хатина
Давно не білилась,
- Хіба це причина?-
Невістка знітилась.
Давайте білило
Я не забарюся,
Вправно та уміло
Побілю, матусю.
Є у нас білило,
Та немає щітки,
Оце треба було,
Спитати в сусідки.
Невістка дотепна
Придумала швидко,
Бороду відтяла
Свекрику, на щітку..
Хату побілила
Невісточка вправно,
Мамі закортіло
Покрась-но ще й ставні.
-Добре,- каже Галя,
Фарбу білу дайте
Кісточку для цього
Швиденько шукайте.
Фарбу вже принесла..
Де ж кісточку взяти?
Галя стала свекру
Вуса відрізАти..
За одну хвилинку
Кісточку зробила,
Зпереду й з причілку
В1кна покрасила.
Тут синок з"явився
Ввечері із поля,
Глянь, а дід забився
На вершок тополі..
- Тату! Що це з вами??
Хто туди загнав?
А де жінка й мама,
Щось їх не стрічав.
Та вони ж надумали
Млинці випікати,
Саме зараз думають
Де їм яйця взяти??
Ой, сину мій сину..
Тут ні круть, ні верть..
Оті дві скотини
Ждуть на мою смерть..
- Не шуми, благаю!
Краще й сам ховайся,
В ризик попадають,
Всі, що поряд яйця!!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2009
Свидетельство о публикации №1908263737
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195156
Рубрика: Гумореска
дата надходження 11.06.2010
автор: Любов Іванова