Росу блаженних уст повік не випити…

І  знову  -  для  innamorato;  і  знову  -  без  жодної  "лівої"  думки...

___  ___  ___

Росу  блаженних  уст  повік  не  випити,
З  тенет  душі  не  винирнути  все-одно,  
Теплом  обіймів  рідних  можна  марити,  
А  у  обіймах  нелюба  так  холодно.  

Закоханість  вертає  золотим  ім’ям,  
Хоч  іноді  буває  в  оці  скалкою;  
Він  так  її  хотів  спалити  полум’ям,  
Не  знаючи,  що  та  була  русалкою…  

08.06.2010  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194528
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: Богдан Стасюк