Знати не хочу про роки твої, навіщо тобі краса,
Тільки б в теплих долонях моя душа
Тремтіла прозоро як світанкова роса.
Наше кохання-пух з кульбаб, пролетить собі понад світом,
Люби від весняних фіалок - до айстр,
А що потім? Любов закінчиться з літом...
Люби мене як біле вино, щедро по вінця налите ,
Мою істину спрагло ковтками пий,
Хай святиться ім"я твоє від першого дня і навіки.
Ніколи мене не питай, як всі:"Як твої справи?"
Справи? Їх в мене нема ,
Є життя, я кохаю тебе до нестями.
Ти мені подаруй хоч одне перо з крил, що в небо ними злітаєш,
Я писати ним буду вірші свої
Без нього не буде рим, і ти про це певно знаєш.
В перший осені день впаде тінь моїх вій на твОє плече,
Коли стомлене сонце за обрій буде хилитись,
Тихо видихну слово "прощай" - і у грудях печаль запече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194196
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.06.2010
автор: Лана Сянська