Налий мені у срібний кубок
Своєї давньої журби,
Злий віск свічі,
Ще кілька крапель мрій примарних,
Напиток дивний п'ю не марно
Настояний в ночі,
Досип іще кохання гранул,-
Солодшим буде еліксир,
На ранок ти мене розбудеш,-
І як впізнаєш,- втратиш зір.
Я стану променем нетлінним,
Комети, краще ні,- зорі ,
Тоді вже справді, неодмінно,
Належать буду лиш тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2010
автор: Лана Сянська