Невже посміхатися
Варто, як палко ненавидиш?
Чом не звільнити вогонь,
Що так тисне думки?
Чом прикидатися
Дурнями й лагідно кланятись,
Наче здружитися можуть
Голодні вовки.
Ось на пів’ящика
Білих кісток не злічити.
Манерного скиглу по самі…
Хоч греблю гати.
Тільки як вимкнуться
«Спалахи» відеокамер,
Я покажу тобі скільки,
Кому, і куди.
І цей чорний квадрат,
Чи-то куб, що мені пропонуєш…
Може то куля у формі
Химерного стилю?!
В цьому лайні,
У якому застрягли по-вуха.
Щось в ньому присмак
Солодкий ванілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193778
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.06.2010
автор: Bodo