Ніхто мене не любить так, як ти,
Ні краплі здачі, ні надії іншим,
Зумівши на раптовість обректи,
Зробивши тепле літо зеленішим, –
Ніхто ще так відверто не кохав.
А я втрачаю мову і, напевне,
Не ту ще на початку попрохав… –
Так ось воно, – яке ж воно плачевне! –
Кохання. І не знаю де втекти,
Аби антибажання не убили…
Ніхто мене не любить так, як ти;
О, краще б мене зовсім не любили.
02.06.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193564
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2010
автор: Богдан Стасюк