Блукала ніч, стара потвора хвора,
Скликала байстрюків своїх і потерчат,
Перетяги підступні думки ловили в горах.
Ми замиками сни, зривались з гір-,
Нас хвилею несло і вже трималися несила,
Ми падали спочатку в небо, потім в вир.
Ми йшли, перебинтовували спогадами рани,
Змивали сльози і ковтали кисень,
Ось він - остів,
Там вже давно залюднено,- але не нами.
Там зараз ніч, там ще засвітять кволі зорі,-
Там в снах літатиме той хтось -
Ми тонем...
О, де наш острів в цьому морі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192952
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2010
автор: Лана Сянська