Я запитаю у катів
Чи можна смерті прагнути чужої
Я запитаю у богів
Як стерпіти ненависті болі
Я запитаю у митців
Чи можна помсту викроїть красою
Я запитаю у жильців
Чи справедлива я сама з собою
Кати сказали – убивай
Боги заставили молитись
Митці закликали чекай
Жильці порадили змиритись
А я ненавиділа далі
І прагнула пекельних мук
Не проявляючи жалі
Вручила яд із власних рук
Нехай горить єство знедолених
Нехай душа в грудях жаріє
Тепер у їх серцях оголених
Життя навік марніє 27 травня 2010 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192926
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2010
автор: Іма