Не думаю я, що загине земля.
Бо земля-це наш дар,
Це країна кохана.
Бо це те, що в нас є.
І це те, що дає нам тих сил молодих.
Із яких ми п"ємо силу духу й надій.
Сила наша не вмре,
Сили нас не покинуть!
Якщо сам не захочеш, щоб вийшли вони.
То ніколи вони і не вийдуть,
Не злишать тебе.
У скрутні ті часи,
У тяжкі ті хвилини "застою".
Ми є пращурів внуки,
Не зганьбімо ми їх.
Тим, що сердце так коле тепер нам.
Тим правлінням тяжким,
І безглуздим отим.
Яке є в нас в країні тепера.
Бо не знаємо ми,
Що просити від Них.
Чи прощення,
Чи шани,
Чи грошей.
Будьте чесними люди!
Будьте вірні собі!
І за Землю свою, стійте що б не було.
Де б не жили би ви.
Захистіть від загарбницьких граблів,
Пам"ятайте тих предків своїх видатних.
Саме тих, що боролись за правду.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191419
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.05.2010
автор: А. П. Кабвой