Дивись,мої крила - дівочі руки
одіяння - блакить прозора.
Під звучання німого хору
я виконую дивні трюки.
Озирнись,не лякайся світла,
інші бачити це нездатні.
Я ще вчора була,та зникла...
Пишеш вірші? для неї? ладні!
Доторкнись,не відчуєш тіла...
Як же душно в твоїй кімнаті!
Я належу небесній раті,
на ЗЕМЛІ я тебе любила...
Бачиш очі мої блакитні?
В них не вмів ти нудьгу читати.
Крики натовпу,сни огидні,
я щаслива, блаженний фатум.
Та не плач,все дощем розбито...
Твоє пекло-це вхід до раю.
Навіть тут я книжки гортаю,
переплетені оксамитом.
Ти не винен в моєму щасті,
а образи? Цікаве слово.
Досі хочу тебе я вкрасти
і практично тепер готова.
Подивись,я існую досі...
Ти ж не віриш в канон матерій?
Що тепер цей потік критерій,
якщо я пережила осінь?
За вікном гомоніли зорі,
гіркота від нічної втрати.
Міг єдиним для неї стати,
тане світло у коридорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191201
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Biryuza