З білосніжними крилами, скинутий.
Саме скинутий, а не впав.
Скільки літ проблукав він скитами
Як повстанець ОУН-УПА.
А додому вернуть хотілося...
А веселка - немов рушник.
Він змахнув білосніжно крилами,
Полетів... почорнів... і зник.
І прож́ите - немов не пр́ожите,
І зневага - найгірша з кар.
І сказали, що віск - то божеське.
І назвали його - Ікар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189512
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.05.2010
автор: Kohanova