як тисячі крапель дощу упадуть
на чорну /для когось холодну/ землю,
я пам'ятатиму про тебе і тоді...
бо забувати - це недобре,
коли в душі панує ностальгія,
недобре викидати із душі сміття!
хай ще полежить!
а раптом мухи там не заведуться
і збережеш цей мотлох назавжди!
та дощ - це зовсім і не тисяча,
це навіть не мільйон,
тому не бійся - ця меланхолійність
навіяна лиш прохолодою дощу...
навушники у вуха - і танцюй,
хай інший хтось сьогодні п'є вино
і губить біль у білій попільничці.
якщо кульбаби вже перецвіли,
то йдем з дощем гуляти в жовте літо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188641
Рубрика: Верлібр
дата надходження 09.05.2010
автор: k-ivanka