Коли надiя помира -
тодi й менi не варто жити,
тодi не варто щось робити
i марно витрачать слова.
Тож, поки подих мiй не згас,
любов плекаю i надiю,
в свою зорю щасливу вiрю,
що збереже мене i вас.
Терпiв Господь i я терплю
заради крихiтки надiї.
На долю нарiкать не смiю
во iм’я тих, кого люблю.
I вкотре Богу помолюсь -
нехай здiйсняться вашi мрiї.
Доки не згасне жар надiї,
доти живу я i борюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188338
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.05.2010
автор: Salvador