У вирiй знову вiдлетять лелеки,
Самотнi гнiзда снiгом припадуть,
А в пам’ять повертатиметься спека
Тих лiтнiх днiв, що в безвiсть вiдiйдуть.
Чудес нема - тобi звикати треба
До снiгу i шалених завiрюх...
А очi пiднiмаються до неба,
З надiєю напружується слух,
Що десь вгорi лелеки заклекочуть,
Змарнiлим клином хмари розiрвуть
I в день, який прийде на змiну ночi,
Весну на дужих крилах принесуть.
Чекай, кохана, не втрачай надiї -
Нехай лелека швидше прилiта.
Колись i я чужий покину вирiй
I з пта́хами прилину до гнiзда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187949
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.05.2010
автор: Salvador