Тепер я знаю, що існує Світ...
Від перших променів і до останніх
Тріпочучі вітрила сподівання
І мірний стукіт і зітхання літ...
Тепер я знаю, що існує Вітер...
Від перших дотиків і до останніх
напружені безсонням і чеканням,
Завершене, мов крапкою, цілунком...
Тепер я знаю, що існуєш Ти!
Від перших слів і до останніх.
Один єдиний простір вздовж вікна,
Одне єднання часток і краплинок...
В твоїх долонях обрій
іще, Світ!..
(з циклу " тепер я знаю, що існує світ..." )
10. 06. 2004р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187011
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.04.2010
автор: gala.vita