Кохана моя, ти – і радість, і біль

                                 [b]*      *      *[/b]

Кохана  моя́,  ти  –  і  радість,  і  біль.
Ти  –  повітря,  яке  я  вдихaю.
Ти  –  теплó,  що  мене  зігріва́  звідусіль,
Ти  –  життя  все  моє́.  Я  без  тебе  не  маю
Ані  сну,  ані  дня...  Наче  в  вир  божевіль
Сво́ю  душу,  мов  в  прірву,  вкидaю.
Сонце  мрякне,  а  тýга  моя,  немов  сіль,
Роз’їдає  зкривавлену  рану,  і  крáю
Серце  я,  бо  немає  вже  сил
Жить  і  дихать  без  тебе.  Не  знаю,
Як  між  нами  розвіяти  цю  заметі́ль,
Бо  безмірно  лиш  разом  бажаю
Я  пройти  по  цім  світі  з  тобою  поспí́ль.
А  без  тебе  –  у  пекло...  І,  може,  ти  з  раю
Колись,  з  дозволу  Бога,  в  лабиринт  підземіль
Прошепочеш  лунóю  мені:  “Я  кохаю”.
     
                                                                     [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                             [i]Травень  2002  р.[/i]


[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Згадуй  мене...  Лірика  кохання.  -  К.,  2006.  -  С.105.
[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Смак  свободи...  Лірика  життя.  -  К.:  Цифра-друк,  2009.  -  С.88.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184882
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло