Кара

За  що  така  кара,
За  що  такі  болі?
Ходив  попід  хмари,
Вдихав  запах  волі,
А  потім  -  провалля,
А  потім  упадок,
Політ  в  сині  далі
Ввірвав  той  випадок.
Я  рвуся  у  небо,
Я  лагоджу  крила.
А  може  не  треба,
А  може  несила?
Несила  злетіти,
Несила  літати,
Несила  хотіти,
Несила  пізнати.
Пізнати  іще  раз
Ту  велич  польоту,
Дістатись  до  вас
І  дорожнього  поту
Не  стерти,  не  вмити
А  просто  скупати.
У  річці  втопити,
Щоб  твердо  вже  знати
Що  був  він  останнім,
Останнім  польотом.
В  хорошому  плані,
Бо  деколи  хто  ти
Зовсім  забуваєш,
Літаючи  в  небі,
І  міри  не  маєш,
Бо  так  вабить  небо!
Та  Бог  усе  бачить
І  він  не  прощає
Тому,  хто  задовго
У  хмарах  літає.
Не  він  шле  нещастя  -
Самі  вибираєм,
Забувши  відчасу,
Що  неба  не  знаєм.
Й  тоді  вже  -  падіння
І  крах  усім  планам,
Як  кара  сумлінню,
Бо  ми  ж  то  -  земляни!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184736
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.04.2010
автор: Борода