Навіщо в мені ця сила
Кохати так безпідставно,
Знов вірить у святість світу
і в завтра, що не настане?
Це ніби відкриті рани,
Що їх не загоїть часом,
Бо я для таких капканів
Занадто шматочок ласий.
Занадто не вистачає
Кохання, що буде вічним.
Я щось кожен раз втрачаю
І це є для мене звичним.
В очах щось горить і досі,
В душі щось жевріє тихо.
Можливо палати досить?!
Це тільки приносить лихо…
Багато і так невчасно…
У серці стихійна мерва…
Коли безнадійно згасну,
Я буду надійно мертва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184664
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Саша Кіткотенко