Де любов оселилась неждано,
Розквiтало усе, як в раю.
Наче пicля дощу вранцi-рано
Свiжа квiтка у полi, стою
Й вiдчуваю, як шириться море,
Море нiжностi з серця мого,
Заливаючи смуток i горе,
Щоб нiколи не знав ти його.
Тебе вкутаю я теплим снiгом,
Огорну свiжим димом хмарок,
Стану ангелом i оберiгом,
Пильнуватиму кожен твiй крок.
Моя рiдна, кохана людина,
Я в очах твоїх бачу мiй свiт,
Ми з тобою – Творець двоєдиний,
Вiд якого пiде новий рiд.
Ми народимо доньку-богиню
Сина родимо богатиря
I примножим любов-берегиню,
Щоб радiли i Бог, i Земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184511
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Театралка