Я вже давно живу лиш у віршах,
Бо муза грає мною, як на скрипці.
Приходить вечір – вічний Падишах,
Відміряє самотності, як ситцю.
А у душі, як завжди, задощить,
Бо ж незабутнє не змогло зітліти.
Його б узяти в руки й розтрощить!
Усе ніяк не може одболіти.
Вже й сподіванням увірвавсь терпець!
Сама себе то страчу, то прощаю…
Щоночі йду з безсонням під вінець,
І музі в чашку підливаю чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184399
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Журавка