Поклич мене, коли кригою стисне ті’ серце

                                           [b]*      *      *[/b]

Поклич  мене,  коли  кригою  сти́сне  т́і  серце,  
Коли  сум  й  однина́  заполо́нять  кімнату  твою́,  
Коли  той,  хто  любив  –  одлюбив,  
Коли  сліз  ти  налила  озе́рце,  
Коли  злив  череда  потопили  веселість  в  журбу.  

Я  прийду́,  коли  тяжко  тобі  і  зтужі́ло  
Пригорну,  як  ніхто  і  ніколи  не  вмів.  
Ти  поклич  мене  думкою  тихо,  несміло,  
Без  плачу́  за  минулим,  без  за́йвилих  слів...  

Я  по  кличу  твоє́му  прине́су,  мов  вітер,  
Рясну  хмару  вологу  в  пустелю  твою́,  
Щоб  коханням  оа́зу  в  тобі  відродити,  
Щоб  на  мить  ти  згадала  жіночість  свою́.  

А  по  тім  я  піду  знов  від  тебе  далеко  
І  залишу  ту  плоть  поміж  двох  берегів.  
До  якого  пристанеш,  повіє-лелеко?  
До  обох  –  розірве́шся,  хоча  й  це  –  по  тобі́.  

                                               [b][i]Павло  Гай-Нижник[/i]  [/b]
                                                       [i]20  червня  1991  р.  [/i]


[i]Гай-Нижник  П.[/i]  Згадуй  мене...  Лірика  кохання.  -  К.,  2006.  -  С.41.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184284
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло