Лягає, стелиться туман

           [b]*      *      *[/b]

Лягає,  сте́литься  туман,  
В  смерка́нні  землю  обіймає.  
О,  загадковість  цих  коха́нь,  
О,  це  природи  чарування.  

Аж  те́рпне  в  жилах  кров  палка́,  
Як  бачиш  їхню  насолоду,  
Коли  пару́є  вся  вона,  
Його  тепло́м  укривши  вроду.  

Вона,  як  ти,  в  ніч  дивну  ту,  
Сама  споку́са  і  тендітність,  
Йому  красу  дарує  всю,  
Всю  свою  лагідність  і  ніжність.  

Вони  не  знають  ще  розлук  
І  зрад  кохання  їх  не  знало,  
О,  на́що  ніч  я  бачу  цю!  
О,  серце,  на́що  ти  згадало!  

             [b][i]Павло  Гай-Нижник  [/i][/b]
                         [i]6  березня  1991  р.[/i]



Гай-Нижник  П.  Згадуй  мене...  Лірика  кохання.  -  К.,  2006.  -  С.34.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184225
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2010
автор: Гай-Нижник Павло