В цiй iсторiї нiколи кiнця не дiждати
Поки будуть нашi люди по Землi снувати.
Є ж бо нашi i в Канадi, в Сполучених Штатах,
В Анкарi i у Сеулi, навiть в Емiратах!
I не знати, куди з кумом доля нас закине
Поки злиднi доїдають нашу Україну,
Поки чубитися будуть рiзнi кандидати,
Поки фракцiй буде стiльки ж, скiльки депутатiв,
Поки кожен спiльну "ковдру" тягне лиш на себе
I не бачить, що народу просто ЖИТИ треба.
От коли ми зможем чесно на хлiб заробляти,
Тодi вернемось назавжди у рiднi Карпати.
Ми ж бо хочем працювати, працювати вмiєм
I трудом своїм i вмiнням бiду одолiєм,
Щоби з нас не насмiхались Iродовi дiти -
Мусить бути Україна перша в цiлiм свiтi!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183711
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2010
автор: Salvador