ДАВАЙ ПОЛЕВІТУЄМО

Сад  нічної  королеви
Розповився  над  землею.
Простягнувся  Шлях  Чумацький,
Наче  соляна  алея.

Метушаться  світляками
Запальні  метеорити,
Поспішаючи  бажання
Всі  задумані  здійснити.

Наче  грона  винограду
Зорі  збіглися  в  сузір’я,
Поміж  ними  сни  кружляють,
Наче  філінове  пір’я.

Повновидий  місяць  грає,
Ніби  яблуко  доспіле,
Щоб  дістатися  до  нього
Треба  мати  сильні  крила.

Сон  тобі  їх  подарує.
Опускай  тяжкі  повіки
І  давай  полевітуєм
Крізь  простори  зореликі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183251
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.04.2010
автор: Театралка