Давай зануримося миттю
В глухе ридання парасоль,
Бо ще в самотності незвично,
Та звикну я, лише дозволь.
Не зустрічайся на дорогах,
Не квап асфальт і не дивись.
Можливо, це така вже доля,
І вороття нема в «колись».
Нам не дано іти з початку,
А там – забудем імена.
В присвятах твого ім'я згадка
І білизна, і білизна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182318
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.04.2010
автор: Марічка9