Обережно, двері зачиняються.
Ти знов не встиг забігти у вагон.
Ти хід зірвав.
І наче прокидаєшся,
Але не твій –
Чужий навколо сон…
І знову наче спиш.
Табло, мов гіпнотрон.
Коли нулі зійдуть –
Натиснеш на клаксон.
Ти все знайшов,
Ти вже обміркував,
Що грається
Його величність час,
Нову на тебе кинув уніформу
Відколи ти стоїш на цій платформі.
І призвичаївся ти вже до нових правил
Ти вже листа до Всесвіту відправив,
Відколи час на тебе кинув уніформу
Віддав наказ до нової реформи,
Що до минулого не варто дотикатися,
Як до скляних дверей – "не притулятися"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181702
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.04.2010
автор: Bodo