Ти не зберіг, не зміг?. . Не захотів?. .

Твої  слова  –  не  більш  ніж  просто  звуки
Одним  об’єднані  логічним  змістом
Моє  кохання  взяв  у  свої  руки
І  загубив  літаючи  над  містом


Ти  не  зберіг,  не  зміг?..  Не  захотів?..
Чи  може  просто  вже  не  стало  сили
І  не  помітив,  ти  коли  летів
Що  я  упала,  поламавши  крила

І  вже  тепер..  Не  зможу  я  злетіти
Щоб  із  тобою  разом  в  парі  бути
І  вже  не  зможу  більше  так  горіти
І  твоїх  слів  не  зможу  я  почути…

Бо  ти  високо..  Ти  мов  пташка  в  небі
Ти  наче  сонце  –  сяєш  і  гориш…
Й  мене  забудеш,  знаю,  що  так  треба
І  шлях  продовжуючи  свій  –  летиш..

А  я  лежу…  Мов  зламана  травиця
Схиляючись  так  низько  до  землі
Шукаючи  лиш  сонця  і  водиці
Я  хочу  вилікувать  рани  ці..

І  так  живу..  Лиш  спогадом  одним
І  піднімаючи  до  неба  очі
Тебе  нема..  Пропав  неначе  дим…
Й  забрав  з  собою  серденько  дівоче

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181582
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Марамі