Цей день потроху охолов.
І мій цейлонський
кольору бурштину
Із штучним присмаком жасмину.
Неначе мимовільний страх,
Від знеохочення зачах.
Віддав усе своє тепло
Дощу, що бив прозоре скло.
Знічев"я, мляво, ледь вдаряв
Важкими краплями вологи.
Я усіляко оминав
Думок химерної свободи.
Я ж спокій у дощі узрів -
Злетів із ним в краї безкраї.
Він розчинив мій сон і гнів,
Мов цукор у гарячім чаї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179714
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2010
автор: Bodo